Чоловік мусить: як гендерні стереотипи заважають в критичних ситуаціях

Дуже рідко в житті можна зустріти людину, яка на питання навіщо їй відносини або чому вона так прагне знайти партнера – може відповісти щось зрозуміле. В основному це набір стереотипів, які зводяться до жіночого “за чоловіком – як за кам’яною стіною” і до чоловічого “жінка буде мене годувати і піклуватися про мене”. У реальному житті часто все виявляється зовсім по-іншому, а в кризові ситуації невідповідність очікувань та реальності і зовсім стає критичною і може призвести до конфлікту і розриву відносин.

Жінки і чоловіки в кризу

Вважається (не всіма), що жінки більш схильні емоціювати і будувати свої дії, спираючись на почуття. Чоловіки ж, навпаки, – думають раціонально і логічно. Тому в кризовій ситуації вважається цілком нормальним, якщо паніці піддається жінка, адже, згідно з існуючою думкою – це її природа. А ось “чоловік мусить залишатися чоловіком”. І чоловіки залишаються: вони беруть на себе часто непосильний для них тягар, такий як прийняття рішень та взяття на себе відповідальності за ситуацію, що склалася, при цьому без єдиної емоції.

Жінки дійсно починають відчувати себе безпорадними і розгубленими в ситуаціях, коли є реальна чи уявна загроза для життя і здоров’я, коли незрозуміло, що робити, а поруч ще й малолітня дитина, за яку вони, і це склалося історично, відповідають (чому не чоловіки?). Вони відчувають страх, починають вести себе нераціонально і поглядають на чоловіка, в якому бачать опору, підтримку і головного захисника. І ось тут відбувається головний збій в програмі: виявляється, чоловікам теж страшно. Але на відміну від жінок, вони не можуть відкрито це висловлювати, а змушені ховати свої емоції і холодно і обачливо “брати все в свої руки”.

Психолог Алла Рожкова розповіла, що одна з причин чому у чоловіків тривалість життя менша, ніж у жінок – вони не дають волю своїм емоціям. Таке стримування і придушення емоцій спочатку веде до різних психосоматичних проявів, а потім розвиваються у більш серйозні захворювання, такі як інфаркти, інсульти, гормональний дисбаланс і пов’язані з ними хвороби, такі як цукровий діабет. Таким чином, можна сказати, що повністю покладаючись на чоловіків і відкидаючи свою здатність впоратися із ситуацією, жінки вкорочують їм життя.

В усьому винні – гендерні стереотипи

Психолог Алла Рожкова стверджує, що на сьогоднішній день немає жодного підтвердженого наукою факту, що чоловіки і жінки мають якісь суттєві психологічні відмінності. Всі дослідження, які свідчать про протилежне, були або успішно спростовані, або про факт таких відмінностей повідомляли вчені, мета досліджень яких була зовсім в іншому, а виявивши похибку, вони пов’язували це зі статтю, про що і повідомляли світу.

Є ще одна причина, чому прийнято вважати, що чоловіки і жінки з різних планет. Ми часто плутаємо два не тотожних поняття: стать і гендер. Стать – це фізіологія, і тут, безумовно, чоловіки і жінки сильно відрізняються. А ось гендер – це сукупність ролей і правил, які приписують чоловікам і жінкам як соціальної моделі. І гендерний розподіл є досить умовним, так як залежить від культурологічних особливостей тієї чи іншої країни і прийнятих в ній норм.

Так з’являються стереотипи, які складаються історично і на певний момент життя відповідають потребам виживання. Наприклад, дуже довго існувала думка, що чоловік повинен заробляти і забезпечувати фінансово всю сім’ю, а місце жінки – на кухні.

Сьогодні ми спостерігаємо успішну зміну ролей: чоловіки не тільки люблять і вміють готувати, деякі з них настільки досягли успіху в цій справі, що навіть заробляють на цьому гроші. Все частіше тата йдуть у відпустку по догляду за дитиною. А жінки цілком здатні забезпечувати фінансово себе і свою сім’ю, вести бізнес, займати керівні посади.

До речі, якщо вийти за межі своєї культури, то цілком можна побачити, що моделі поведінки чоловіків і жінок сильно відрізняються в різних країнах. Наприклад, Європа більш фемінізована, а ось в мусульманських країнах досі патріархат і поширене таке явище як гареми. У той же час в Тибеті ще пару століть назад мати кількох чоловіків вважалося цілком нормальним. Це було обумовлено потребами для виживання: тривалість життя в Тибеті була короткою, на кожному кроці чоловіків чекала небезпека, і мати “запасного” чоловіка було вкрай практично.

Як стереотипи впливають на поведінку

Людям властиво стереотипне мислення, так як воно простіше, зрозуміліше, не потрібно довго думати, щоб прийняти рішення як себе поводити. Це стосується і сприйняття гендерних відмінностей. Культурологічні стереотипи – найсильніші, але у різних груп і культур гендерні стереотипи можуть бути абсолютно різними, і навіть протилежними.

Тобто, якщо з дитинства хлопчикам вселяти думку, що у них є певна роль в суспільстві і вони мають вирішувати складні завдання, то коли вони виростуть, вони будуть демонструвати мислення і поведінку, які відповідають цим настановам.

Вчені стверджують: те, як себе веде людина – є набутим, і разом з індивідуальними якостями включає в себе необхідність відповідати вимогам соціуму.

Психолог Шон Берн називає три види підпорядкування гендерним стереотипам: поступливість, схвалення та ідентифікацію. Поступливість проявляється, якщо людина не згодна, але поводиться відповідно до норм, щоб уникнути покарання і отримати схвалення. Схвалення – коли людина повністю згодна з гендерними нормами. Ідентифікація, коли людина не замислюється про поведінку, а просто повторює гендерні ролі своїх батьків.

Є думка, що гендерні стереотипи нав’язувалися ззовні суспільством для зручності. Тобто, по суті, формулювання, що чоловіки більш логічні і раціональні само по собі змушує чоловіків займатися тим, що потрібно суспільству – вирішувати завдання, Другими словами – займатися справою. А кажучи, що жінки краще відчувають і розуміють інших і у них краще виходить зберігати психологічний клімат в родині або в колективі, суспільство змушує жінку вірити у своє призначення і займатися сім’єю, будинком, вихованням дітей тощо.

Підсумувавши все вищесказане, можна сміливо стверджувати: жінки цілком здатні вирішити будь-яке завдання самостійно, адже вони не поступаються ні інтелектом, ні логікою чоловікам, і тому є наукові підтвердження. Але внаслідок нав’язаних стереотипів вони просто уникають цієї активності, перекладаючи все на плечі чоловіка.

Поведінка залежить не від гендеру, а від виховання

Це ще одне твердження психолога Алли Рожкової. Підтвердження цієї тези можна знайти і в книзі відомого психолога Крістен Спірс Браун «Як виростити дітей вільними від гендерних стереотипів».

Алла Рожкова вважає, що жорсткий гендерний розподіл нав’язується дітям з юних років. Це відбувається, коли хлопчикові забороняють плакати і проявляти емоції, адже “ти ж чоловік, а чоловіки не мають плакати”, а дівчаткам розповідають, що вони повинні бути красивими, акуратними і добрими. Таким чином, з ранніх років у суспільстві пропагується і схвалюється придушення емоцій чоловіками, але це зовсім не означає, що чоловіки не здатні відчувати емоцій.

“Гендерні відмінності – це частина виховання”, – розповідає Алла Рожкова. “І те, як чоловік і жінка ведуть себе в критичній ситуації – теж залежить від безлічі факторів: в якій країні людина виросла, з якими установками і моделями поведінки стикалась, які драйвери отримала від батьків. Середовище дуже сильно впливає на поведінку і мислення, в тому числі і в критичній ситуації “.

Також Алла Рожкова розповідає, що якщо дівчинці в дитинстві давати установку “Будь сильною!”, то в дорослому віці під час критичних ситуацій вона також буде рішуче брати відповідальність на себе, включати критичне мислення і діяти раціонально.

Відповідно, під час кризи сучасні чоловік і жінка можуть вести себе по-різному: хтось панікер, а хтось включає критичне мислення і допомагає всій родині “виплисти” з драми. І це єдине, що відрізняє людей – середовище, де вони виросли і виховання, але ніяк не їх гендерна приналежність.

Хлопчикам можна плакати

“Висловлювати свої емоції важливо як чоловікам, так і жінкам. Цілком нормально в кризовій ситуації відчувати страх, адже це базова емоція, яка виникає у будь-якої людини у відповідь на невідомість, загрозу або можливість втрати. Також цілком нормально відчувати гнів, коли порушуються кордони. А в умовах карантину перше, що ми відчули на собі – це порушення наших особистих кордонів, вторгнення на наш особистий простір. У нас стало менше часу, щоб побути наодинці з самими собою і цілком природно, що це викликає у нас гнів “, – розповіла Алла Рожкова.

“Відчувати емоції – нормально для обох статей. Ненормально – придушувати їх, так як, в такому випадку, вони ведуть до хвороб, підвищеної тривожності і депресії. При цьому проявляти емоції важливо як чоловікам, так і жінкам. Просто в нашому суспільстві чоловікам це робити складніше “, – пояснила психолог.

Ці слова підтверджують і ряд досліджень, за результатами яких стало зрозуміло, що чоловіки відчувають емоції, такі як злість, смуток і страх так само часто, як і жінки. При цьому суспільство схвалює прояв гніву, а ось страх і смуток – ні, тому чоловіки змушені тримати їх в собі. Звідси виникає ще один стереотип, що чоловіки схильні до більш агресивної поведінки, так як гнів вони не стримують.

Інші дослідження показали, що виявляється, чоловіки мають однакову з жінками здатність до емпатії. Тобто вони цілком здатні співпереживати, співчувати, розуміти співрозмовника, а значить і впливати на психологічний клімат в родині вони теж можуть.

Тому, можна сказати, що чоловіки відчувають вантаж гендерних стереотипів мало не більше, ніж жінки, адже загальноприйнятий ідеал мужності не звільняє їх від емоцій, але змушує приховувати їх і всіма можливими способами не показувати, що їм важко.

Як вести себе в критичних ситуаціях

По перше, психолог Алла Рожкова радить ще на початку відносин намагатись будувати відкриті стосунки з прямою комунікацією і не розділяти ролі на чоловічі і жіночі. “Діяти злагоджено, як один механізм. Тоді і в критичній ситуації ця навичка дуже сильно допоможе вистояти “.

По-друге, звільнитися від стереотипного мислення і дозволяти проявляти почуття собі і партнеру. “Чоловіки теж можуть плакати, а жінки можуть бути логічними і діяти раціонально”, – говорить психолог. Важливо не піддаватися стереотипам, а давати кожному можливість проявляти свої найкращі якості, які можуть бути в даному моменті корисні вашій родині.

По-третє, пам’ятати, що кожній людині потрібен час побути на самоті і постаратися разом знайти можливості для такого усамітнення в умовах карантину. Наприклад, комусь потрібно полежати у ванні, хтось вважає за краще посидіти в тиші і випити чаю, комусь потрібно 2 години, комусь достатньо 20 хвилин. Але важливо це озвучувати і допомагати один одному знаходити час на себе.

Говорити один з одним і відкрито висловлювати свої потреби – ще одна порада психолога. У цей непростий період важливо максимально підтримувати один одного, а для цього важливо знати, яку саме підтримку потребує ваш партнер.

Також психолог просить не нехтувати техніками саморегуляції і вчитися екологічно проявляти свої емоції. Зараз є багато технік в інтернеті, але якщо ви відчуваєте, що не справляєтеся, то зверніться до фахівця. Саме зараз є багато пропозицій в мережі онлайн-консультацій за донейшн (добровільний внесок) – скористайтеся цією пропозицією, адже зараз як ніколи важливо навчитися виражати свої емоції, при цьому зберегти самовладання і позитивний настрій.

Автор: Вікторія Галімон